Системний фунгіцид для захисту від хвороб овочів, винограду, ягід та газонних трав.
Діюча речовина:
азоксистробін, 250 г/л
Препаративна форма:
концентрат суспензії (КС)
Період захисної дії:
2 тижні
Історія створення нового класу фунгіцидів – стробулінов – почалася з уважного вивчення простих їстівних грибів Strobilurus tenacellus, які ростуть на опалих соснових і ялинових шишках. Зовні непримітні, ці гриби привернули увагу тим, що вони не мають сусідів (конкурентів і паразитів) з того ж грибного царства. Цвілеві і дріжджоподібні гриби гинули, опинившись у безпосередній близькості від Strobilurus tenacellus, і це викликало інтерес не тільки у мікологів, але й у фітопатологів. Адже речовини, що виділяються цим «егоїстичним» грибом, можна було б використовувати і з користю для людини. Про те, хто і коли відкрив присутність стробілуринів, сперечаються досі. Якщо вірити документам, то стробілурин А, як органічну сполуку з фунгіцидною активністю, вперше виділили з Strobilurus tenacellus чеські вчені в 1969 році. Через 10 років після початку досліджень їм вдалося отримати патент на відкриття хімічної структури цієї речовини.
Незалежно від чехів, група німецьких дослідників в 1977 році також виділила найпростіші стробілурини А (1а) і В (lb) з плодових тіл і культуральних рідин базидіоміцетів в рамках програми пошуку нових антибіотиків. Тоді ж були визначені їх фізико-хімічні властивості та фунгіцидна активність in vitro проти широкого спектру різних міцеліальних грибів.
В даний час на світовому ринку пропонується 16 діючих речовин з групи стробілуринів та відомо вже більше 70 тис. молекул, які можна віднести до цієї групи. Видано понад 560 патентів. Сьогодні це друга за значимістю група фунгіцидів після триазолів з часткою ринку близько 18%.
В чому унікальність стробілуринів?
Стробілурини відрізняються рідкісною комбінацією сприятливих молекулярних і біологічних властивостей. По-перше, вони мають досить прості (у порівнянні з іншими природними сполуками) структури, і, по-друге, виявляючи високу фунгіцидну активність і володіючи універсальним механізмом дії, вони практично не токсичні для ссавців та фауни. Вони пригнічують найважливіший біохімічний процес – клітинне дихання, причому впливають на специфічні для грибів ферменти. В цьому їх сила (вони виключно ефективні, діючи в дуже малих кількостях, і практично не діють на інші природні організми).
Як діє азоксистробін?
Діюча речовина препарату Старк – азоксистробін – належить до групи сполук МЕТІ (мітохондріальне перенесення електронів), тобто порушує роботу мітохондрій (енергетичної станції клітини патогену)
Фактично, після обробки препаратом азоксистробін інгібує мітохондріальне дихання, блокуючи транспорт електронів в ланцюзі цитохромів b і c1. Це, в свою чергу, перешкоджає утворенню в клітинах грибів аденозинтрифосфату (АТФ) – універсального джерела енергії для всіх біохімічних процесів. Відбувається блокування надходження енергії в клітину і відповідно веде до загибелі міцелію і спор гриба. При цьому в клітинах також утворюються перекисні сполуки, які ще більше пригнічують енергетичні процеси і здатні руйнувати клітини зсередини. Крім того, діюча речовина пригнічує проростання спор і конідій, а також попереджує спороутворення маючи при цьому тривалий захисний ефект (до 6 тижнів) і стійкість до змивання опадами.
